Учебник: Близнюки

Сцена 3

 

Ця сцена найбільш вдала в цілій комедії. Служниця Еротіоп, якої ім'я не вказане, приносить Менехмові II, якого сплутує з Менехмом І, браслет, щоб заніс його до золотника на переробку. Для Еротіоп замало подарована сукня. Вона хоче ще використати щедрість свого коханця. Служниця хоче наслідувати свою хазяйку і старається одержати він нього в подарунок сережки. Але Менехм II це не Менехм І. Він готовий скорше брати, ніж давати, і він вміло викручується від вимагань дівчини, яка відходить зі спущеним носом.

Служниця. Менехм II

 

(Служниця тримає в руках браслет своєї пані. Менехм II мов п'яний.

Ще й золото попадає в його руки)

 

СЛУЖНИЦЯ

Менехме, дуже просить ще Еротіон тебе,

Щоб водночас ти й це заніс золотнику,

 

(показує браслет)

 Браслет цей, хай він переробить на новий.

МЕНЕХМ II

 

(ввічливо)

І те та інше все, що тільки забагне,

Скажи, що я полагоджу, як забагне.

СЛУЖНИЦЯ

(подає йому браслет)

530       А знаєш цей браслет?

МЕНЕХМ II

Я знаю золотий.

СЛУЖНИЦЯ

Це той самий, що ти колись, як сам казав

В своєї жінки потайки із шафи вкрав.

 

МЕНЕХМ II

Цього ніколи не було!

СЛУЖНИЦЯ

Що? Ти забув?

Якщо не тямиш, так віддай браслет.

МЕНЕХМ ІІ

Зажди!

Ах, пам'ятаю,

Це той сам, що я їй дав!

Так, дійсно.

Де ж зап'ястя, що я разом дав?

СЛУЖНИЦЯ

Ніколи ти не дав.

МЕНЕХМ II

Ах, правда! Дав лиш це...

СЛУЖНИЦЯ

Сказати, що все зробиш?

МЕНЕХМ II

Буде зроблено.

540         Браслет і сукню разом віднесуть назад.

СЛУЖНИЦЯ

(леститься)

Менехмику, мій любий, закажи й мені

Краплисті сережки вагою золотих двох.

Тебе зустріну щиро, як прийдеш до нас.

МЕНЕХМ II

Гаразд. Дай золото.

За труд сам заплачу.

СЛУЖНИЦЯ

545      Дай, серце, зі свого, а я тобі віддам.

МЕНЕХМ II

Ні, краще дай своє, я вдвоє поверну.

СЛУЖНИЦЯ

Не маю.

МЕНЕХМ II

Будеш мати, так тоді даси.

СЛУЖНИЦЯ

Так що ж?

МЕНЕХМ II

Скажи, що я подбаю вже про те.

(служниця відходить)

Щоб якнайкраще скоро продали те все.

Ввійшла вже?

Так, ввійшла. Закрила двері знов.

 

МЕНЕХМ II

(сам)

Любов, підмогу, дари шлють мені боги.

Чого ж барюся, поки ще нагода є

І час драпнути з цих розпусних місць?

Спішись, Менехме! Знати дай ногам! Вперед!

Зніму вінок цей і вліворуч кину геть:

Погоня буде, скажуть, що пішов сюди.

Піду, як зможу, і раба свого знайду,

Щоб знав, які це блага шлють мені боги.

 

(відходить вуличкою в бік міста)

 

Страница: | 1 | 2 | 3 | 4 | 5 | 6 | 7 | 8 | 9 | 10 | 11 | 12 | 13 | 14 | 15 | 16 | 17 | 18 | 19 | 20 | 21 | 22 | 23 | 24 | 25 | 26 |