Акт І сцена 1

Акт І сцена 1

Праворуч глядачів дім Менехма І, ліворуч —Еротіон. Сцена І — це по -* кавлений монолог парасіта Пенікула, в якому він описує свій харак-?пгр, який є також такий самий і в інших парасітів: жадні, підлабузники, шарлатани. Він прив'язався до Менехма І, тому він великий жерун і щедрий для своїх друзів. Нарікає, що Менехм І вже декілька днів ість поза домом і тому не запрошує його на обід.

ПЕНІКУЛ-СТИРКА

(виходить на сцену і говорить до публіки)

Мене прозвала молодь Стиркою тому,

Бо я, як їм, стираю чисто цілий стіл.

Ті всі, що полонених в'яжуть в ланцюги,

80 Заковують в кайдани втікачів-рабів,

Гадаю, дуже по-дурному роблять це.

Сіромі, як до горя горе прийде ще,

Тим більше хочеться втікать й напакостить.

Вони якось із пут зуміють вирватись,

85 Раз у кайданах спилять терпугом обруч,

То каменем знов виб'ють гак. Те все дарма.

Якщо ж задержать хочеш певно, щоб не втік,

Тоді їдою і напоєм слід зв'язать.

Ти прив'яжи за дзьоб до повного стола! )

90 Якщо йому даси напиток та їду,

Щоб мав удосталь і до схочу кожний день,

їй-богу, навіть після вбивства не втече:

Його задержиш легко цими путами.

Такі гнучкі, бач, ці окови "їдові".

95 Що більше звільниш їх, то більш тиснутимуть.

Я до цього Менехма йду, куди давно

"Засуджений": йду сам, щоб він мене зв'язав.

Та ж він людей не кормить, прямо догляда,

Відживлює і ліків кращих, ніж він сам,

100 Ніхто не знає. Ось юнак! І сам жерун!

Дає святочні учти, столи заставля,

21В полумисках він гори всяких страв кладе,

Аж треба встати з софи, щоб дістать з гори.

Та вже багато днів я в нього не; бував.

105 Весь час над дорогими вдома панував.

Що з'їсти хочу, чи купить все дороге!

Що більше, дорогі втікають із рядків.

(Побачив Менехмч І)

Самого ось Менехма бачу, йде надвір.

Тепер до нього йду, та двері хтось відкрив.