Учебник: Херей і Калліроя

Розділ 10. розбійники

Коли розбійники наповнили судно здобиччю, Ферон наказав партовому відвести Каллірою вбік, а потім влаштував нараду, аби Ішрішити, що робити з дівчиною. Думки виявились різні і навіть протилежні. Той, хто виступив першим, сказав:

— Прийшли ми по одну здобич, а Доля дарує нам іншу, далеко кращу. Скористуймося нагодою уникнути ризику. По-моєму, по-чоронні дари слід залишити на місці, а Каллірою повернути чоло-пікові й батькові, їм просто скажемо, що причалили сюди, риба-ячи, а коли почули людський голос, відкрили гробницю, щоб врятувати замуровану там людину. А жінку змусимо підтвердити, що 11,<; правда. Зробить вона це охоче, з вдячності до нас за те, що ми її врятували. Чи уявляєте, як зрадіє вся Сіцілія? Які одержимо нагороди! Заодно зробимо добрий вчинок перед людьми і виконаємо священний обов'язок перед богами!

Він ще не встиг доказати, як інший перебив його:

— Ні до чого нам твоя філософія. Адже ми пограбували гробницю, то навіщо вдавати з себе чесних. Чому ми маємо щадити жінку, якої навіть власний чоловік не пожалів, а вбив? Тільки тому, що вона не зробила нам жодної кривди? Це правда, але нона може заподіяти нам чимало лиха. Насамперед, якщо повернемо її рідним, то хтозна, якої думки вони будуть про те, що ста-м>ся. Та й чи повірять вони, що ми опинилися біля гробниці зов-( • і м випадково. Навіть якщо нам пробачать вдячні родичі цієї жінки, то ні влада, ні сам народ не пощадять осквернителів могил, які назуть із собою викрадені з гробниці скарби. Можливо, хтось із вас скаже, що за цю жінку можна вторгувати чималі гроші, бо її красаварта цілого багатства. Спробуйте-но продати її. Це справа небезпечна. Золото німе, та й срібло не скаже, звідки воно у нас взялося. Про них можна вигадати будь-яку казку. А от як бути із здобиччю, що має вуха й очі, у якої є язик? До того ж врода Каллірої просто неймовірна, отже, з нею нікуди не сховаєшся. Хіба хто повірить, поглянувши на неї, у нашу вигадку, ніби вона рабиня? Отже, краще вбиймо її на місці, аніж тягати за собою власного обвинувача.

Одні розбійники підтримали першу пропозицію, інші — другу. Але Ферон не приєднався ні до однієї з них.

— Ти наражаєш нас на небезпеку, — сказав він, — а ти позбавляєш нас зиску. Скоріше я продам цю жінку, ніж уб'ю. Поки ми будемо її продавати, вона буде мовчати із страху, а продана нехай обвинувачує нас, — ми одразу ж дременемо подалі. Тож сідаймо в корабель, та швидше гайда звідси. Бо вже світає.

Страница: | 1 | 2 | 3 | 4 | 5 | 6 | 7 | 8 | 9 | 10 | 11 | 12 | 13 | 14 | 15 | 16 | 17 | 18 | 19 | 20 | 21 | 22 | 23 | 24 | 25 | 26 | 27 | 28 | 29 | 30 | 31 | 32 | 33 | 34 | 35 | 36 | 37 | 38 | 39 | 40 | 41 | 42 | 43 | 44 | 45 | 46 | 47 | 48 | 49 | 50 | 51 | 52 | 53 | 54 | 55 | 56 | 57 | 58 | 59 | 60 | 61 | 62 | 63 | 64 | 65 | 66 | 67 | 68 | 69 | 70 | 71 |