Розділ 6. храм

Розділ 6. храм

Калліроя вийшла з храму, впевнена, що не зазнає тепер жодної кривди, а Діонісій вернувся додому зажурений. Викликав він до себе Леону і сказав йому віч-на-віч таке:

— Не щастить мені в усіх відношеннях, і до того ж я чимось розгнівив Ерота. Дружину я втратив, нова невільниця, яку (так простодушно думав я) подарувала мені Афродіта, хоче тікати. А я вже уявляв, що стану щасливіший від Менелая47, чоловіка прекрасної лакєдемонянки, бо не думаю, щоб Єлена була так дивовижно вродлива, як Калліроя. Очевидно, вона слів на вітер не пускає. Тож нема чого мені жити на цім світі. Того самого дня, коли Калліроя стане вільною і піде з моєї оселі, я попрощаюся з життям.

Леона жахнувся і відмовив йому на це:

— Ні в якому разі, пане, не давай такої клятви! Ти її власник, вона тобі підвладна і через те хоч-не-хоч мусить виконати твою волю. Купив же я ЇЇ за талант, отже, вона наша.

— Так, ти купив її, тричі нещасний, але купив вільнонаро-джену. Хіба ти не чув, що зображення Гермократа, стратега всієї Сіцілії, карбовано на монетах? Його поважає і любить перський цар, посилає йому щорічно подарунки за те, що той у морській битві розгромив афінян, ворогів персів. Чи личить мені тримати у неволі його дочку? Я, Діонісій, що прославився своєю доброчесністю, маю зневажити ту, якої не смів скривдити навіть розбійник Ферон?

Таку розмову він вів з Леоною, але в глибині душі не втрачав надії, що зуміє здобути взаємність Каллірої, бо любов за своєюприродою не може обійтись без надії. Він сподівався, що винятковою чуйністю доможеться здійснення своїх любовних бажань. Отож він викликав до себе Плангону і так промовив:

— Ти не раз доводила свою відданість мені. Тим-то я доручаю тобі найцінніше з того, що маю, а саме — нашу гостю. Хочу, щоб їй нічого не бракувало, більше того — щоб вона потопала в розкошах. Вважай її своєю володаркою, служи, догоджай їй, старайся прихилити до нас. Частенько хвали мене перед нею і розповідай їй про мене все щонайкраще. Проте не називай мене її паном!

Плангона зрозуміла доручення, бо з природи була жінка тямуща. Дорученій справі вона віддала себе повністю і завзято взялася за діло. Вона прийшла до Каллірої, але не сказала, що має доручення доглядати її, а на всі лади почала виявляти свою приязнь, намагаючись завоювати довіру дівчини і стати її порадницею.