Розділ 8. поцілунок, я отрута

Розділ 8. поцілунок, я отрута

Жінки пішли. Але поцілунок, як отрута, проник у саме серце Діонісія, і він наче осліпнув і оглух. Почував себе так, немов його загнали у тісний кут, і не знаходив ніяких ліків на своє кохання. Бідолаха чудово розумів, що не завоює взаємності Каллірої ні подарунками, бо пізнав гордовитість цієї жінки, ні, тим більше, погрозами і насильством — йому було ясно, що вона скоріше обере смерть, аніж піддасться насильству. Розраховував він тільки на допомогу Плангони, тому, викликавши її, сказав:

— Перша твоя хитрість увінчалась успіхом. За поцілунок я тобі дуже вдячний, але він мене або врятував, або, навпаки, занапастив. Тепер добре помізкуй, як ти, жінка, зможеш узяти гору над жінкою, маючи спільника в моїй особі. Затям, що нагородою тобі буде воля і ще щось, гадаю, набагато дорожче від волі — життя Діонісія. І Одержавши такий наказ, Плангона пустила в хід різноманітні хитрощі. Калліроя, однак, не давала себе перемогти і залишилась ІІірною Херею. Проте перемогла її Доля: розрахунок людини без-І ильний перед її всемогутністю. Любить ця богиня боротьбу і не Інає відчаю. І з Калліроєю вона вкоїла зовсім несподівану і на диво підступну штуку. Варто послухати, як їй пощастило це зробити.

Проти цнотливості Каллірої Доля плекала підступний задум. Коли Калліроя і Херей уперше зійшлися після шлюбу, між нимивиник такий сильний потяг, що їхня пристрасть одразу ж стала плідною: жінка завагітніла незадовго до нещасливого випадку. Але терплячи небезпеки і злигодні, вона доволі пізно помітила свою вагітність. З початком третього місяця її живіт почав збільшуватись, і Плангона, досвідчена в жіночих справах, помітила це ще в купелі. В присутності багатьох служниць вона воліла мовчати. Та увечері, коли вони залишилися самі, Плангона сіла біля Каллірої на її ліжку й сказала:

— Голубонько, чи ти знаєш, що ти вагітна?

Калліроя розплакалась. Ридаючи і рвучи з розпачу коси, вона заволала:

— Зловтішна Доле, ти додала до моїх нещасть ще й це лихо. Ти хочеш, щоб я народила раба.— І, б'ючи себе по животі, вона казала: — Бідне дитятко! Ще до того, як з'явитися на світ, ти побувало в могилі й у кігтях розбійників. Що чекає тебе в житті? Без будь-яких надій судилось мені виношувати тебе, сироту, раба, вигнанця. Тож краще тобі загинути до свого народження!

Плангона поспішила заспокоїти її і пообіцяла, що на другий день зробить так, щоб Калліроя позбулася свого клопоту.