Учебник: Херей і Калліроя

Розділ 1. заповіт

Не діждавшись від Каллірої взаємності і не уявляючи собі життя без неї, Діонісій вирішив заморити себе голодом і склав заповіт з вказівкою, як його поховати. В окремому листі він просив Каллірою, щоб підійшла до нього, хоч мертвого.

Плангона хотіла ввійти до хазяїна, але її зупинив слуга, який мав наказ нікого не впускати. Діонісій, почувши за дверима суперечку, запитав, хто там порушує його спокій. Коли слуга пояснив, що це Плангона, він вигукнув:

— Вона з'явилася дуже невчасно!

Бідолаха не хотів бачити нікого і нічого, що нагадувало б йому його пристрасть. Але, поміркувавши трохи, сказав:

— Все-таки впусти її!

Плангона, ледве відчинивши двері, заволала:

— Мій пане! Навіщо ти мучиш себе марними сумнівами? Ти гадаєш, що потерпів невдачу. А сталося якраз навпаки. Калліроя просить тебе одружитися з нею. Одягнися в святкові шати, принеси богам жертву і зустрічай милу твоєму серцю наречену!

Радісна звістка приголомшила Діонісія. В очах йому потемніло, в голові запаморочилося, можна було подумати — помер чоловік.

На лемент Плангони позбігалися люди, по всьому будинку залунали плачі: слуги голосили за померлим хазяїном. Не втрималась від сліз і Калліроя, коли почула, що сталося. Здавалося, то дружина оплакує свого чоловіка. Та ось Діонісій почав приходити до тями. Опритомнівши, він запитав ледь чутним голосом:

— Який бог вводить мене в оману, бажаючи збити з наміченого шляху? Чи я чув цю звістку наяву, чи це було сновидіння? Невже це правда, що Калліроя хоче вийти за мене заміж:, коли досі вона не бажала навіть, щоб я на неї дивився?

— Перестань терзати себе марними сумнівами,— озвалася Плангона, що стояла поруч.— Невже ти думаєш, що я посміла

її обманювати тебе, свого пана. Сама Калліроя прислала мене домовитись про весілля.

— Коли так, то виконуй її доручення,— звелів Діонісій. — По-ктори, що вона сказала, до останнього слова. Нічого не пропус-к.Ій і нічого не додавай, пригадай все достеменно.

— Калліроя сказала так, — почала Плангона:— "Я походжу І пайзнатнішої сім'ї в Сіцілії, але зазнала чимало злигоднів. Нс-.чнажаючи на це, я вельми дорожу своєю честю. Я втратила батьківщину і батьків, але не позбулася шляхетності. Якщо Діонісій замишляє тримати мене як наложницю, щоб задовольняти свою хтивість, то я скоріше повішусь, аніж віддам своє тіло на рабське осічестя. Якщо ж він бажає, щоб я була його законною дружиною, то я хочу стати матір'ю, щоб продовжити рід Гермократа. І Іехай Діонісій обміркує мої слова і не наодинці, не похапцем, а спільно з друзями й родичами, щоб потім ніхто йому не докоряв: "Як це так? Невже ти хочеш, щоб дітей тобі народила невільниця? Чи ти намірився зганьбити свій дім?" Але, якщо Діонісій не хоче стати батьком моєї дитини, то не бути йому і моїм чоловіком".

Ці слова ще дужче розпалили почуття Діонісія. Він уже не сумнівався в тому, що Калліроя відповідає йому взаємною лю-Ііов'ю і збувається його найпотаємніша мрія. Простягнувши руки до неба, він вигукнув:

— О, Зевсе і Сонце! Якщо у мене буде дитина від Каллірої, я вважатиму себе щасливішим від перського царя! Ходімо до неї! Веди мене, вірна Плангоно!

Страница: | 1 | 2 | 3 | 4 | 5 | 6 | 7 | 8 | 9 | 10 | 11 | 12 | 13 | 14 | 15 | 16 | 17 | 18 | 19 | 20 | 21 | 22 | 23 | 24 | 25 | 26 | 27 | 28 | 29 | 30 | 31 | 32 | 33 | 34 | 35 | 36 | 37 | 38 | 39 | 40 | 41 | 42 | 43 | 44 | 45 | 46 | 47 | 48 | 49 | 50 | 51 | 52 | 53 | 54 | 55 | 56 | 57 | 58 | 59 | 60 | 61 | 62 | 63 | 64 | 65 | 66 | 67 | 68 | 69 | 70 | 71 |