Розділ 1. Іторія одного кохання

Розділ 1. Іторія одного кохання

Я, Харітон, афродісієць, писар ритора Афінагора, розповім вам історію одного кохання.

Однак Ерот не побажав зв'язати Каллірою шлюбними путами котримсь із цих женихів. Він посприяв тому, щоб вона одружилася за велінням власного серця.

Сіракузяни відзначали свято Афродіти, і майже всі жінки поІлись у храм богині. Каллірою, яка досі нікуди ще не виходила,

мати теж повела у храм. Так звелів батько: нехай, мовляв, дівиіиа й собі вшанує всемогутню богиню. А саме в цей час із гіммстичних занять вертався додому Херей. Юнак сяяв красою, наче ясна зірка. Як золото виблискує на сріблі, так яскрів на обличчі рум'янець палестри10.

І сталося так, що хлопець і дівчина зустрілися — пройшли оди Іговз одного — на вузенькій вуличці. Здавалося, ця зустріч пііадкова. Насправді ж її влаштував бог Ерот. Він побажав, щоб І'рей і Калліроя побачили одне одного. І зразу в грудях у них Іалахнуло любовне почуття: краса зустрілася з благородством.Херей ледве спромігся дійти додому. З раною в серці він був подібний до смертельно пораненого воїна, який соромиться впасти, але й стояти вже не має сили. Тим часом дівчина припала до ніг Афродіти і, цілуючи їх, промовляла:

— Володарко, дай мені за чоловіка того, кого ти мені показала.

Настала ніч — безсонна для обох. Любовне полум'я пекло їх дедалі дужче. Страждали обоє, але дівчина, змушена мовчати, терпіла страшніші муки, тому що дівоча соромливість не дозволяла їй нікому розповісти про своє кохання.

А Херей, юнак чесної і відвертої вдачі, коли йому вже було несила, відважився і признався батькам: так і так, закохався я в Кал-лірою і, якщо не одружуся з нею, то не жити мені на світі.

Коли батько почув ці слова, він тяжко зітхнув і сказав:

— Нещаслива твоя доля, мій сину! Певна річ, Гермократ не схоче віддати тобі свою дочку. Адже до неї сватається сила-силенна женихів — і він може вибрати будь-кого з них — чи то багатія, чи царя. Нам же нема чого й пробувати: то даремна справа. Тільки наберемося сорому.

Хоч як батько силкувався нарозумити сина, проте любовна недуга брала своє: юнак дедалі слабшав. Він перестав відвідувати гімнастичні заняття. А без нього гімназій", здавалося, зовсім опустів. Сіракузьке юнацтво дуже любило Херея і почало розпитувати, де він і що з ним. Незабаром усе місто довідалося, чому заслаб Херей. Усім було його шкода. Невже такому гарному, шляхетної душі юнакові доведеться загинути від мук кохання?

А в місті саме відбувалися чергові народні збори. Охоплені співчуттям до бідолашного Арістонового сина, громадяни почали гукати:

— Мужній Гермократе! Великий полководче! Просимо тебе, пожалій-порятуй Херея! Він буде найкращий із здобутих тобою трофеїв. До того ж цей юнак якраз пара твоїй красуні-дочці. Вважай, що всі ми, городяни, сватаємо її за нього.

Навряд чи хто спромігся б описати як слід ці народні збори. Здавалося, ними керував сам бог Ерот. Гермократ, який любив рідне місто, не міг відмовити громадянам і погодився віддати доньку за Арістонового сина. Народ ринув із театру; молодь поспішила до Херея з радісною звісткою, а члени ради і старійшини міста вирушили з Гермократом до його дому. Незабаром у будинок молодої прийшли сіракузянки, щоб відвести її до жениха.

По всьому місту залунали весільні пісні, вулиці прикрасилися вінками й світильниками, пороги будинків скроплювались вином і пахощами. Цю подію сіракузяни відзначали ще бучнішим святом, ніж навіть день перемоги13. А Калліроя нічого про це не знала; вона лежала на ліжку, замотавши голову хустиною, і тихо ридала. Аж тут заходить до неї нянька і каже:

— Устань, моя донечко. Прийшов радісний для всіх нас день. Біля нашого дому зібралося все місто. Люди хочуть провести тебе до нареченого.

Мовила так. А в тої і серце й коліна ослабли.

Не знала небога, за кого видають її заміж, їй одібрало мову, в очах потьмарилося, і душа мало не вилетіла з тіла. Та домашні подумали, що це вона від соромливості. Як тільки служниці нашвидку прибрали Каллірою (тим часом натовп людей чекав за дверима), батьки впровадили в кімнату дівчини жениха. Херей підбіг до Каллірої і почав її цілувати. Дівчина впізнала коханого і засяяла ще сліпучішою красою. Так спалахує в погасаючій лампі світло, якщо підлити олії.

Коли ж вона вийшла до народу, люди мало не стямилися від подиву. Так бувають вражені мисливці, коли перед ними в пущі з'являється богиня Артеміда. Чимало з присутніх навіть стали перед нею навколішки. Всі з захватом дивились на Каллірою, всі називали Херея щасливцем. Весілля у них було не менш бучне, ніж прославлене поетами весілля Фетіди на горі Пеліоні. І так само, як там, на Пеліоні, де з'явилася була Еріда, на їхнє весілля кинуло заздрісним оком якесь божество.