Розділ 5. мореплавство

Розділ 5. мореплавство

Всі були тої думки, що слід чекати погідної для мореплавства і, отже, відкласти подорож до весни. Бо саме настала зима, І перепливти Іонійське море здавалось просто неможливим.

— Мій сину! Нащо ти залишаєш мене, напівмертвого? Я знаю, що и же ніколи тебе не побачу. Підожди ще кілька днів, щоб я спокійно І клепив очі на твоїх руках. Поховай мене і потім рушай у дорогу! А мати Херея, обійнявши коліна сина, так його благала:

— Не залишай мене тут самотньою, прошу тебе, мій сину, а візьми на судно як легкий вантаж;. Якщо ж виявиться, що я заважка і зайва, викинете мене в море.

При цих словах вона розірвала собі на грудях одяг і, показуючи синові голі груди, промовила:

— Змилуйся, сину мій, зглянься на матінку рідну, Що твої сльози колись оцими грудьми гамувала61.

Батьківські благання зламали Херея, і він кинувся з корабля її море з наміром померти, щоб уникнути одного з двох: або не починати розшуків Каллірої, або засмутити батьків. Матроси, які зразу стрибнули за ним, ледве виловили його з глибини. Тоді Гермократ їм казав натовпу розійтися, а стерничому рушити у відкрите море.

Тут сіракузяни стали свідками ще одного, не менш благород-I цого, вчинку, що став доказом великої дружби.

Серед людей, що вийшли провести трієру, не було Поліхарма, 'уга Херея. А перед тим він сказав своїм батькам:

— Так, Херей мені друг. Але ж я люблю його не настільки, І щоб наражатися разом з ним на смертельну небезпеку. Тому, [коли він буде відпливати, я стоятиму віддалік, де-небудь збоку.Та коли судно вже відчалило, на палубі з'явився Поліхарм. Він послав батькам прощальний поцілунок, знаючи, що вони вже не можуть його затримати.

Як тільки корабель виплив з гавані, Херей поглянув на море і сказав подумки: "Неси мене, море, тим самим шляхом, яким ти несло Каллірою. А тебе, Посейдоне, прохаю: або хай я повернуся разом із нею, або хай залишуся там, де вона є. Якщо я не зможу вернути собі свою дружину, то буду жити в рабстві разом з нею".