Розділ 10. хитрий задум

Розділ 10. хитрий задум

Діонісій звелів Фоці розповісти всім про те, що сталося, але замовчати дві речі — свій хитрий задум і те, що дехто з екіпажа трієри лишився живий. Відтак він прийшов до Каллірої з сумним виразом. Потім скликав селян, щоб Калліроя, почувши їхні свідчення, остаточно повірила в загибель Херея. Селяни, які з'явились на виклик, розповіли те, що було всім відомо:

— Позавчорашньої ночі невідомо звідки наскочили перси і підпалили грецьку трієру, яка напередодні кинула якір неподалік від мису. На другий день ми побачили кров на воді і трупи, що гойдалися на морських хвилях.

Калліроя, почувши таке, роздерла на собі шати, била себе по обличчі, потім побігла нагору в ту кімнату, до якої увійшла вперше, коли була продана. Діонісій дав їй спокій, побоюючись, щоб його несвоєчасна поява не роздратувала її. Слугам було наказано не тривожити володарку, і при ній залишилася тільки Плангона, щоб, борони боже, вона не заподіяла собі чогось лихого.

А Калліроя, опинившись на самоті, сіла на підлогу, посипала голову попелом66 і з розкуйовдженим волоссям почала голосити:

— Милий мій Херею! Колись я мріяла або вмерти раніше від тебе, або одночасно з тобою, а тепер доведеться вмирати після тебе. Яка ще залишиться у мене надія? Досі в горі я думала: побачу коли-небудь Херея і розповім йому, що витерпіла з його вини. Тоді я стану, думала, дорожчою для нього. Якою радістю наповниться його серце, коли він побачить сина! Все це виявилося сном-марою, і дитина тепер уже зайва: до моїх бід приєдналося ще її сирітство. Недобра Афродіто! Ти одна бачила Херея, а мені його не показала, хоч він був близько. Розбійникам на поталу дала ти його прекрасне тіло. Не пожаліла ти його, що прибув сюди кораблем за твоєю спонукою. Хто захоче тепер молитися такій богині, яка вбила свого вірного прихильника. Отієї жахливої ночі ти не захистила красеня, мало того, ти байдуже дивилась, як на твоїх очах його, закоханого, вбивають. Забрала ти в мене мого ровесника, мого земляка, мого коханого, мого жениха. Віддай мені його хоч мертвого. Певна річ, ми з ним найнещасніші люди на світі. Але в чому провинилася трієра? Чому її спалили перси, її, якої не захопили навіть афіняни? Тепер наші батьки сидять на березі моря, чекаючи повернення нас обох. І щойно з'явиться на обрії який-небудь корабель, кажуть одне одному: "Це повертається Херей з Калліроєю". Вони готують нам шлюбне ліжко, прикрашають спальню, нам, які не мають навіть могили! Гидке море! Херея ти принесло в Мілет на смерть, а мене на продаж.