Учебник: Херей і Калліроя

Розділ 1. в риданнях

Ця ніч минула для Каллірої в риданнях; жінка гірко оплакувала Херея, хоч той був ще живий. Задрімала вона аж перед світанком, і їй наснилася розбійницька ватага персів зі смолоскипами в руках і трієра в полум'ї, наснилося також, що вона поспішає на допомогу Херею.

Діонісій сумував, з острахом спостерігаючи, як худне дружина: він боявся, щоб її краса часом не змарніла через ці переживання. З другого боку, він радів, бачачи, що Калліроя повірила в смерть свого першого чоловіка. Отож, бажаючи показати дружині, який він уважний і щедрий, Діонісій завів з нею таку розмову:

— Годі тобі побиватися, жінко. Краще влаштуй похорон бідоласі. Навіщо ти ганяєшся за неможливим, замість того, щоб тішитися наявним? Уяви собі, що він стоїть перед тобою і каже:

— О, хорони ти мене, щоб ввійшов я в оселю Аїда61.

Хоч тіла нещасного не знайдено, але у греків є предвічний звичай влаштовувати поховання навіть тим, що пропали безвісти.

Він легко намовив Каллірою, бо його порада припала їй до душі. Новий клопіт прогнав її смуток. Піднявшися з ліжка, Калліроя почала оглядати місцевість, щоб вирішити, де поставити надгробний пам'ятник, їй припало до вподоби місце біля храму Афродіти. Воно мало стати пам'ятником її коханню. Але Діонісію стало заздрісне, що Хереїв нагробок стоятиме по сусідству з цим храмом, тим більше, що це місце він уподобав для себе. Отож, бажаючи відвернути Каллірою від цієї думки, він сказав:

— Рушаймо, жінко, до міста. Там при в'їзді на високому березі с гарне місце. Там і спорудимо надгробний пам'ятник:

Так, щоб із моря було його здалеку видно всім людям68'.Мілетська гавань чудова. В неї часто заходять і сіракузькі судна. Таким чином ти прославишся і серед своїх співвітчизників.

Каллірої сподобалася ця думка. Вона визнала, що кращого місця годі шукати. Як тільки вони прибули в Мілет, відразу ж почалося спорудження гробниці. У всіх відношеннях вона була подібна до Калліроїної в Сіракузах: і своїм виглядом, і розмірами, і пишнотою. Як ця, так і та, були побудовані живим людям. Спорудили її дуже швидко, бо Діонісій не пожалів грошей і найняв багато робітників. Тоді Калліроя побажала влаштувати церемонію похорон. У визначений день зібралася сила людей, не тільки мілетян, а й прибулих з усієї Іонії. Серед присутніх були і два сатрапи69, які саме завітали до Мілета,— Мітрідат, сатрап Карії, і Фарнак, сатрап Лідії. Причиною їх прибуття було буцімто віддати шану Діонісію, а насправді — побачити Каллірою. Справа в тому, що слава про цю жінку розійшлася по всій Азії, і ім'я Каллірої дійшло аж до Великого Царя70, бо її ставили вище Аріадни і Леди71. Проте в цей день її неповторна краса далеко перевищила поголос, що йшов про неї. Калліроя появилась у чорних шатах, з розпущеними косами, сяючи красою обличчя і оголених плечей, її врода затьмарювала вроду Гомерових красунь, яких він називав білораменними та струнконогими. Ніхто з присутніх не міг витримати блиску ЇЇ краси: одні відвертали від неї очі, неначе від яскравих променів, інші падали перед нею ниць. Під враженням її краси були навіть діти. А Мітрідат, намісник Карії, впав перед нею, нагло вражений, наче його поцілили каменем, пущеним з пращі. Слуги підняли його зовсім непритомного. В похоронній процесії несли й скульптурне зображення Херея — його вирізьбили з портрета на Калліроїному персні. Хоч ця статуя була прекрасна, ніхто не дивився на неї, всі споглядали Каллірою. Тільки вона одна зачарувала очі всіх присутніх.

Хто міг би гідно розповісти про те, як відбувся похоронний обряд? Коли процесія наблизилась до нагробного пам'ятника, люди, які несли ложе, поставили його на землю. Тоді Калліроя підійшла до нього, обняла статую Херея і, цілуючи її, промовила:

— Нещодавно ти поховав мене в Сіракузах, а тепер у Мілеті я ховаю тебе. Горе, яке нас спіткало, не тільки велике, але й небувале. Ми з тобою одне одного поховали. Але ніхто з нас, ні я, ні ти, не бачили мертвого тіла. Заздрісна Доле, поскупилась ти дати нам після смерті спільну землю і мертвих покарала вигнанням.

Натовп зайшовся риданням. Проте Херея скоріше, мабуть, жаліли не тому, що він помер, а тому, що втратив таку незвичайну жінку.

Страница: | 1 | 2 | 3 | 4 | 5 | 6 | 7 | 8 | 9 | 10 | 11 | 12 | 13 | 14 | 15 | 16 | 17 | 18 | 19 | 20 | 21 | 22 | 23 | 24 | 25 | 26 | 27 | 28 | 29 | 30 | 31 | 32 | 33 | 34 | 35 | 36 | 37 | 38 | 39 | 40 | 41 | 42 | 43 | 44 | 45 | 46 | 47 | 48 | 49 | 50 | 51 | 52 | 53 | 54 | 55 | 56 | 57 | 58 | 59 | 60 | 61 | 62 | 63 | 64 | 65 | 66 | 67 | 68 | 69 | 70 | 71 |