Розділ 4. думки

Розділ 4. думки

Цієї ночі ніхто не міг заснути, бо голови всіх були сповнені вщерть думками. Хереєва душа ятрилася від гніву. Поліхарм намагався його втішати. Мітрідат радів наперед, сподіваючись, що, лавіруючи між Хереєм і Діонісієм, зуміє здобути Каллірою, як здобуває ефедр нагороду на гімнастичних змаганнях.

Наступного дня вони почали радитися. Херей був ладен негайно йти пішки в Мілет і вимагати від Діонісія, щоб той повернув йому дружину. Він твердив, що Калліроя кине Діонісія одразу, як тільки побачить свого першого чоловіка.

Мітрідат не заперечував:

— Ну що ж, тобі видніше, рушай. Я за те, щоб ти не згаяв ні одного дня і якомога швидше з'єднався з дружиною. Якби ти не

покидав Сіцілії, то не зазнав би й лиха. Але оскільки химерна доля втягнула вас у вир небезпечних подій, то треба поводитися дуже обачно і обмірковувати кожний свій крок. Тобі не терпиться, і ти слухаєш свого серця, а воно може завести в халепу. Ти Ішрушаєш до Мілета сам один, будучи чужоземцем, і хочеш забрати у багача, найвпливовішої людини в Іонії, жінку, до якої він дуже прив'язався. На що ти розраховуєш?

Гермократ і Мітрідат, єдині твої союзники, будуть далеко від тебе і тільки зможуть поспівчувати тобі, але не допомогти. Боюся, що й місце те прокляте не для тебе. Там ти вже попав був у біду. Але ті злигодні будуть тобі здаватися мізерними порівняно з тим, що тебе, можливо, чекає. Ти потрапив у полон, але зберіг життя; •себе продали, але продали мені. Тепер, якщо Діонісій дізнається, що ти замишляєш розладнати його шлюб, хто з богів зможе тебе врятувати? Ти попадеш у руки свого всемогутнього суперника. До того ж він, ручуся, не повірить, що ти Херей. А коли повірить, то над тобою нависне ще більша небезпека. Ти один не знаєш природи Ерота: цей бог залюбки вдається до обману і хитрощів. Тому, на мою думку, тобі треба попередньо перевірити за допомогою листа, чи Калліроя тебе пам'ятає, і чи схоче покинути Діо-пісія, чи, може:

Дбати волітиме дому того вона, з ким одружилась73.

— Напиши їй листа. Нехай поплаче, порадіє, нехай покличе тебе до себе. Про те, як доправити листа Каллірої, я подбаю сам. Іди й пиши!

Залишившись на самоті, Херей хотів писати, але не міг, бо на перешкоді стояли сльози, та й рука його тремтіла.

Нарешті, оплакавши досхочу свою долю, він склав листа такого змісту:

"Каллірої Херей.

Я живий і врятувався завдяки Мітрідату, моєму і, як гадаю, твоєму благодійнику. Перси продали мене як раба в Карію; вони спалили були прекрасну трієру стратега, твого батька, на якій місто відправило посольство у твоїй справі. Що сталося з іншими сіракузянами — не знаю, а мене і Поліхарма, мого друга, мали стратити, і тільки в останню хвилину милосердя володаря врятувало нас від неминучої смерті. Та, ощаслививши, Мітрідат водночас вразив мене до глибини душі: сказав, що ти вийшла заміж. Я чекав усього, навіть смерті, але ніколи не спадало мені на думку, що ти можеш стати дружиною іншого. Благаю тебе, схаменись. Свій лист я зрошую сльозами і обсипаю поцілунками. Це пише твій Херей, той самий, якого ти вперше побачила, будучи дівчиною, по дорозі до храму Афродіти, через якого ти втратиласон. Згадай нашу спочивальню і першу нашу ніч, в яку ми вперше пізнали — ти чоловіка, а я жінку. Так, я приревнував тебе, але ж ревнощі властиві закоханому. Карався я заради тебе: мене продали в неволю, був у рабстві, носив кайдани. Не мсти мені за те, що я знетямлений вдарив тебе ногою. Бо я ні в чому тобі не докоряв, коли піднімався задля тебе на хрест. Якщо ти мене ще пам'ятаєш, я забуду всі зазнані муки. Якщо ж ти викинула мене з пам'яті, то вважай, що винесла мені смертний вирок".