Учебник: Херей і Калліроя

Розділ 6. лють царя

Залишений Калліроєю і не удостоєний навіть відповіді, Арта-ксат пішов собі, сповнений різних почуттів — гніву на Каллірою, турбот за свою шкуру, страху перед люттю царя. Адже цар міг не повірити, що він розмовляв з нею, хоч і безуспішно, міг подумати, що євнух виказав його цариці, аби їй приподобатись. Крім того, Артаксат побоювався, що Калліроя перекаже їхню розмову цариці, а Статіра, озлоблена тим, що він не тільки вислужується перед царем, а й підбиває його на перелюбство, придумає для нього жахливу кару. Тут євнух почав розміркувати, як найбезпечніше доповісти царю про те, що сталося.

Тим часом Калліроя, залишившись наодинці, вела з собою таку розмову: "Я передбачала це. Закликаю в свідки тебе, Євфрате. Я ж казала, що вже не доведеться іуг-ні переправлятись через тебе. Прощай, мій тату, і ти, мамо, і ви, Сіракузи, моє рідне місто! Більше я вже вас не побачу. Тепер Калліроя справді вмерла. З могили я вийшла, а звідси не виведе мене ніяка сила, навіть розбійник Ферон. О підступна вродо! Ти причина всіх моїх злигоднів!

Через тебе я була вбита, через тебе продана в рабство, через тебе вийшла вдруге заміж після Херея, через тебе мене привезли у Вавілон, через тебе стала перед судом. Кому тільки ти мене не віддавала на поталу? Розбійникам, морю, могилі, рабству, судові! Проте із усіх цих бід найгірша — любов царя. Про царський гнів нема потреби розводитись, але куди страшнішими є, на мою думку, ревнощі цариці — всепоглинаюче почуття, якого не поборов у собі Херей, хоч він чоловік і грек. А що може вдіяти охоплена ревнощами варварська цариця? Ну, Калліроє, зважся на сміливий, гідний Гермократової доньки вчинок: заколи себе! А втім, постривай! Поки що це була перша розмова та й то за посередництвом євнуха. А от якщо до мене застосують насильство, тоді настане пора довести свою вірність Херею".

Тим часом євнух, з'явившись до царя, приховав правду. Він твердив, що не мав змоги підійти до Каллірої, бо Статіра, мовляв, пильно наглядає за Калліроєю:

— Адже ти, володарю, звелів мені подбати про збереження таємниці. І правильно звелів: ти взяв на себе роль судді і хочеш здобути собі серед персів добру славу. Отож усі хвалять тебе. А греки — люди дріб'язкові й базіки. Вони пащекуватимуть, як тільки зможуть: Калліроя з чванливості, рада, що в неї закохався сам цар, а Діонісій і Херей — з ревнощів. Не годиться засмучувати царицю, краса якої, за загальним переконанням, перевершує славу про неї.

Такі-то нові тони він вводив у свою мову, сподіваючись відвернути царя від кохання, а себе самого звільнити від тяжкого доручення.

Страница: | 1 | 2 | 3 | 4 | 5 | 6 | 7 | 8 | 9 | 10 | 11 | 12 | 13 | 14 | 15 | 16 | 17 | 18 | 19 | 20 | 21 | 22 | 23 | 24 | 25 | 26 | 27 | 28 | 29 | 30 | 31 | 32 | 33 | 34 | 35 | 36 | 37 | 38 | 39 | 40 | 41 | 42 | 43 | 44 | 45 | 46 | 47 | 48 | 49 | 50 | 51 | 52 | 53 | 54 | 55 | 56 | 57 | 58 | 59 | 60 | 61 | 62 | 63 | 64 | 65 | 66 | 67 | 68 | 69 | 70 | 71 |