Розділ 8. хитрощі

Розділ 8. хитрощі

Проте всі хитрощі й любовні задуми були розладнані через втручання Долі. Вона зробила так, що в цей час розгорнулися нові події. Цар одержав повідомлення про те, що від нього відпав Єгипет.

Перського сатрапа єгиптяни замордували, а царем обрали єгиптянина, який з Мемфіса" вирушив у похід, перейшов через Пе-лусій100 і завойовує вже Сірію й Фінікію, причому міста не чинять йому опору, немов їх раптово затопив бурхливий потік або охопила пожежа. Звістка про ці події вкрай стривожила царя і вразила персів. Весь Вавілон був охоплений тривогою. Всілякі віщуни і ворожбити подейкували, що сон, який наснився цареві, віщував саме ці події, бо вимога богів принести їм жертви свідчить про те, що вибухне війна, яка, проте, скінчиться перемогою. Одне слово, відбувалось усе те, що й завжди, коли несподівано розпочинається війна — в таких випадках люди завжди говорять одне й те ж та й поводяться однаково. Небувале збудження охопило всю Азію.

Цар, скликавши на нараду перських вельмож і ватажків племен, з якими він звичайно вирішував найважливіші справи, обмірковував з ними становище. Одностайності в думках не було: одні радили те, інші — се, хоч усі настоювали на тому, щоб не гаяти часу, не відкладати походу ні на один день з двох причин: по-перше, не можна допустити дальшого просування ворога; по-друге, треба підняти дух союзників негайним поданням допомоги. В разі зволікання, доводили радники, все вийде навпаки:у ворогів підніметься бойовий настрій, бо вони будуть вважати, що їх бояться, а союзники, залишені напризволяще, підуть на поступки. На превелике щастя, війна заскочила царя не в Бакт-рах, чи в Екбатані101, а у Вавілоні, недалеко від Сірії. Варто йому переправитися через Євфрат, і він зразу нападе на повстанців. Тим-то було постановлено виступити з наявними при царі збройними силами й одночасно розіслати наказ до командирів військ у інших частинах країни, щоб ті вели свої загони до Євфрату. Ополчення у персів збирається дуже швидко, бо вже в часи Юра, першого перського царя, було встановлено, яку кінноту і в якій кількості має постачати на війну кожен народ, яку піхоту і скільки яких лучників, скільки колісниць і скільки серпоносних102, звідки і скільки слонів, і скільки від кого грошей. На забезпечення війська всім необхідним витрачається стільки часу, скільки витрачає на власну підготовку одна людина.