Розділ 9. звістка про війну

Розділ 9. звістка про війну

На пягий день після одержання звістки про війну цар вирушив з Вавілона, супроводжуваний, відповідно до розпорядження, всіма здатними до військової служби. Разом з ними пішов і Діо-нісій, бо він був іонійцем, а нікому з перських підданих не було дозволено залишатись вдома. Він вдягнув на себе якнайкоштов-нішу зброю і створив з людей, які були з ним, чималий загін. Діонісій зайняв місце в перших рядах війська. Не було сумніву, що він ладен сміливо ринутися в бій, оскільки за своєю вдачею був честолюбний і відвагу не вважав чимось несуттєвим, а, навпаки, — одною з найдорогоцінніших прикмет людини. До того ж він плекав надію, що, проявивши себе на війні з якнайкращого боку, одержить від царя Каллірою і без рішення суду як нагороду за хоробрість.

Брати з собою гостю цариця не хотіла, через те вона і не згадувала про неї царю і не питала, яке буде його розпорядження щодо чужоземки, Артаксат теж ні словом не обмовився про Каллірою, начебто не наважуючись у тривожний час нагадувати царю про любовні пустощі, а насправді радий був спекатися ЇЇ, бо вона була йому як сіль у оці. Мало того, він, либонь, і вдячний був війні за те, що вона поклала край царській пристрасті, породженій бездіяльністю.

Цар, однак, не забув Каллірої, серед клопотів і турбот у нього виринув спогад про її красу. Проте він соромився вести розмову про неї, щоб стороннім не здалося легковажністю з його боку думати в грізну годину про жінку-красуню. Хоч пристрасть не давала йому спокою, цар ні словечком не згадав про Каллірою ні

Статірі, ні навіть євнуху, який був утаємничений в його любовні справи, а придумав таке. У персів є звичай, що сам цар і знать, вирушаючи в похід, забирають з собою жінок і дітей, золото і срібло, одяг, євнухів, наложниць, собак, їжу, дорогоцінності, предмети розкоші. І ось, викликавши до себе урядовця, який відав цими справами, цар дав йому вказівки, що і як треба зробити, а на кінець згадав і про Каллірою з байдужим виразом, немовби вона його зовсім не цікавила.

— Хай і та чужоземка, справу якої я взявся вирішити на суді, поїде разом з іншими жінками.

Отож Калліроя теж виїхала з Вавілона. І зробила це з великим задоволенням. Вона сподівалася, що разом з військом вирушить і Херей. "Війна приносить з собою багато несподіваного, — казала вона подумки. — А знедоленим обіцяє зміну на краще. Якщо ж буде встановлений мир, то, певне, і суд також знайде своє завершення".