Учебник: Херей і Калліроя

Розділ 1. палац

У той час, як усі вирушили з царем на війну проти єгиптян, Херей не дістав такого наказу, бо не був підданий царя і взагалі виявився на той час у Вавілоні чи не єдиною вільною людиною. Він не тямився з радощів, сподіваючись, що і Калліроя залишиться в місті. Наступного дня Херей підійшов до царського палацу, щоб зустрітися з дружиною. Побачивши, що палац зачинений і численні охоронці пильнують доступ до воріт, він почав нишпорити по всьому місту і безугавно, немов навіжений, питав свого друга Поліхарма:

— Де поділася Калліроя? Що сталося з нею? Не вирушила ж вона на війну!

Не знайшовши ніде Каллірої, Херей вирішив розшукати свого суперника в коханні Діонісія. З цією метою він пішов до будинку, в якому той жив. Звідти ніби випадково вийшов якийсь чолов'яга і сказав Херею те, що йому доручили сказати. Справа в тому, що підступний Діонісій, бажаючи одібрати в Херея будь-яку надію на повернення Каллірої і відняти охоту чекати рішення суду, залишив у Вавілоні цього чоловіка, який мав набрехати Херею, начебто перський цар, потребуючи союзників, послав Діонісія збирати військо проти єгиптян, а щоб той чесно й запопадливо виконав доручення, — віддав йому Каллірою.

Херей відразу повірив словам цього чоловіка, бо людина в біді легко стає жертвою обману. Розірвавши на собі одяг і розкуйовдивши волосся, він бив себе в груди, вигукуючи раз по раз:

— Віроломний і ненависний, негостинний і облудний Вавілоне, схожий на свого "безстороннього" суддю. Я готувався до суду, певний, що моя промова переконає суддів, бо правда на моєму боці. Тим часом мене судили заочно, і Діонісій виграв справу, не випустивши пари з вуст. Проте перемога не принесе йому ніякої користі, бо Калліроя не зможе жити, розлучена з живим

Хереєм. Один раз Діонісій уже обдурив її, збрехавши, буцімто я помер. Але чого я, власне, вагаюсь? Чому не заколю себе перед палацом і не оббризкаю своєю кров'ю двері судді? Хай перси дізнаються, як цар вершив тут свій суд!

Поліхарм, який бачив, що Хереїв розпач безмежний і його неможливо втішити, так озвався до нього:

— Друже! Колись я тебе вгамовував і не раз перешкоджав тобі вмерти, але тепер ти, на мою думку, ухвалив правильне рішення. Зараз я далекий від того, щоб спинити твою руку, мало того, я ладен умерти разом з тобою. Поміркуймо тільки над тим, як саме; зважмо, як буде найкраще. Той спосіб, який ти замишляєш, звичайно, дасться цареві взнаки і вкриє його соромом, але це буде невелика кара порівняно з тим, що ми від нього витерпіли. На мою думку, смерть, на яку ми зважилися, слід використати як помсту тиранові. Було б чудово, аби ми завдали йому відчутної шкоди і примусили покаятись за лиходійство. Ми залишили б майбутнім поколінням славну оповідь про те, як двоє греків помсти-лися цареві за заподіяну кривду і вмерли, як личить мужам.

— Але ж яку шкоду,— дивувався Херей,— можемо ми, самотні й бідні чужоземці, завдати володарю стількох народів, в розпорядженні якого небачена сила? Його охороняє подвійна сторожа, і, коли ми навіть вб'ємо кого-небудь з його оточення або спалимо що-небудь, то все одно він не відчує втрати.

— Ти мав би рацію, — пояснив Поліхарм, — якби не було війни. Але ходять чутки: Єгипет збунтувався, Фінікія захоплена, Сірія зазнає наскоків. Війна зустріне царя ще до того, як він перейде Євфрат. Таким чином, ми з тобою не самі: союзників у нас стільки, скільки їх мають єгиптяни, стільки ж маємо зброї, грошей, трієр. Ще не скінчив він цих слів, як Херей скрикнув: — Гайда! Мерщій їдьмо на війну! Я доможуся справедливої відплати судді.

Страница: | 1 | 2 | 3 | 4 | 5 | 6 | 7 | 8 | 9 | 10 | 11 | 12 | 13 | 14 | 15 | 16 | 17 | 18 | 19 | 20 | 21 | 22 | 23 | 24 | 25 | 26 | 27 | 28 | 29 | 30 | 31 | 32 | 33 | 34 | 35 | 36 | 37 | 38 | 39 | 40 | 41 | 42 | 43 | 44 | 45 | 46 | 47 | 48 | 49 | 50 | 51 | 52 | 53 | 54 | 55 | 56 | 57 | 58 | 59 | 60 | 61 | 62 | 63 | 64 | 65 | 66 | 67 | 68 | 69 | 70 | 71 |