Розділ 2. серед ночі

Розділ 2. серед ночі

Серед ночі приплив на човні до Араду один знатний єгиптянин і, зійшовши на берег, почав розпитувати, де Херей, — мовляв, треба негайно його побачити. Коли його привели до Полі-харма, єгиптянин заявив, що привіз важливу новину, але розкаже її тільки одному Херею і що справа не терпить зволікання. Поліхарм довго не допускав настирливого єгиптянина до Херея, не бажаючи непокоїти друга в таку пізню пору. Але прибулий наполягав, Поліхарм прочинив двері спальні і доповів про невідкладну справу. Херей, як личить справжньому воєначальнику, звелів:

— Поклич його сюди!

Опинившись у спальні, єгиптянин доповів:

— Перси перемогли, і наш володар загинув. Перський цар послав частину свого війська в Єгипет з метою навести там лад, а решту веде сюди і, певно, вже десь недалеко. Дізнавшись про захоплення Араду, цар мало не впав у відчай. Його не стільки тривожить втрата залишеного тут багатства, як доля його дружини Статіри.

Почувши цю звістку, Херей схопився з ложа, та Калліроя затримала його і промовила:

— Куди квапишся? Раніше обміркуй становище! Адже, якщо ти повідомиш усім цю новину, то охоплені страхом люди перестануть тебе слухати. А коли ми попадемо з полон, нас чекає куди гірша доля, ніж; досі.

Херей послухався поради Каллірої і вийшов зі спальні, придумавши хитрість. Він скликав своїх людей на збори і, тримаючи за руку прибулого єгиптянина, виступив з такою промовою:

— Товариство! Ми здобули перемогу і над сухопутним військом царя. Ось цей чоловік приніс нам радісну звістку і листа від нашого володаря. Нам треба, не гаючи часу, пливти, куди зазначено в листі. Лаштуйтесь чимскоріш і сідайте на кораблі.

Після цих слів сурмач дав сигнал посадки на трієри. Здобич і полонені були навантажені ще попереднього дня, і на острові не залишилось нічого, крім різного непотребу і громіздких речей. Матроси відв'язали канати від причалу, і кораблі знялися з якоря. Гавань наповнилась гамором. Кожний ревно робив своє діло. Херей обійшов трієри і дав трієрархам розпорядження тримати курс на Кіпр: мовляв, треба захопити цей острів, оскільки там немає перської залоги. Завдяки попутному вітрові кораблі вже на другий день підпливли до Пафа121, який славився храмом Афродіти. Після того, як були спущені якорі, Херей, перш ніж дозволити будь-кому зійти на берег, послав у місто вісників запропонувати його мешканцям здатися без опору. Коли ті погодились, він висадив своє військо на острів і вшанував Афродіту дарунками. Далі розпорядився пригнати великий гурт жертовних тварин і влаштував для своїх воїнів пишну учту. Жерці (вони там заодно і ворожбити) повідомили Херея, що жертви віщують йому щасливу долю. Тоді він, сповнений відваги, скликав трієрархів, близько трьохсот греків і тих єгиптян, відданість яких не викликала сумніву, і заявив таке:

— Товариші по зброї і друзі, учасники великих подвигів, з вами мені мир приємний і війна не страшна! Ви на досвіді пізнали, що ми перемогли ворога завдяки нашій єдності. Тепер настала для нас пора подумати про забезпечення нашого майбутнього. Скажу вам правду: єгипетський володар загинув на полі бою, перський цар повністю володіє суходолом, і звідусіль нас оточуютьвороги. Тож, як ви гадаєте,— може, нам піти до царя і віддатися йому в руки?

У відповідь всі присутні одностайно закричали: вони ладні робити все що завгодно, тільки не це.

— Куди ж нам, однак, податись? Навколо скрізь ворожі краї, і навіть морю годі довіряти, коли земля опанована ворогами. Відлетіти на крилах, як птахи, ми, звичайно, не можемо.

Після цих слів запанувало мовчання, аж один лакедемонянин, родич Брасіда122, який змушений був покинути Спарту, мовив так:

— Навіщо нам сушити собі голову, куди тікати від царя? У нас є море, є трієри, і те й те допоможе нам досягти Сіцілії і Сіракуз, де нам не страшні перси, ані афіняни.

Усі схвалили його думку, тільки Херей удавав, ніби він не згоден, бо пливти туди, мовляв, надто далеко. Насправді він хотів перевірити, чи тверді вони в своєму рішенні. Коли ж усі й далі вперто наполягали на своєму і ладні були відпливти хоч би негайно, Херей знову взяв слово:

— Друзі мої греки! Рішення ваше правильне. Я вдячний вам за прихильне ставлення до мене і за вашу вірність. Якщо боги посприяють, то я не дозволю, щоб ви шкодували про своє рішення. Щодо єгиптян (а їх чимало), то нам не слід забирати їх з собою силоміць. Адже у більшості з них є жінки і діти, розлучитися з якими їм не легко. Тим-то покваптесь зайти з ними в розмову і розпитайте кожного, чи згодні вони мандрувати з нами, щоб ми забрали з собою лише тих, хто погодиться добровільно.