Учебник: Херей і Калліроя

Розділ 4. незабутній день

Хто міг би описати словами той незабутній день, що ознаменувався такими важливими подіями? Схвильовані люди обмінювались побажаннями і обіцянками, раділи й сумували, давали одне одному доручення і писали листи. Херей також написав перському цареві листа такого змісту:

"Ти довго зволікав із судом, тому я звернувся до найсправед-ливішого судді — до війни, бо вона найкраще вирішує, хто сильніший, а хто слабкіший. Війна не тільки повернула мені мою дружину, але й віддала в мої руки твою. Я не беру собі за зразок твоєї забарності і швидко, не чекаючи вимог, повертаю тобі Ста-тіру, яка навіть у полоні зберегла чистоту і залишилась царицею. Зрештою, хай тобі буде відомо, що не я, а Калліроя посилає тобі цей подарунок. Замість подяки за нього просимо тебе помиритися з єгиптянами, бо цареві терпимість личить більше, ніж іншим людям. Зваж, що єгиптяни чудові і віддані воїни: я запропонував їм як друзям піти зі мною, але вони воліють лишитися при тобі".

Такого листа склав цареві Херей, а Калліроя також: вважала своїм обов'язком на знак вдячності написати кілька слів Діоні-сію. Тільки зробила вона це потай від Херея, знаючи його ревниву вдачу. На навощених табличках вона написала таке:

"Калліроя шле привіт своєму благодійникові Діонісію. Це ти визволив мене від розбійників і рабства. Прошу, не гнівайся на мене. Адже душею я завжди з тобою завдяки нашому синові, вигодувати й виховати якого гідним нас я доручаю тобі. Не бери для нього мачухи. Вистачить з тебе двох дітей: маєш не тільки сина, а й дочку. Коли син змужніє, з'єднай їх шлюбними узами.

Сина відправ у Сіракузи, щоб побачив він свого діда. Обіймаю тебе, Плангоно! Ці слова я написала тобі власноручно. Будь здоровий, дорогий Діонісію, і пам'ятай про свою Каллірою".

Запечатавши листа, Калліроя сховала його за пазуху і, коли надійшла пора сідати всім на кораблі, вона взяла Статіру за руку й провела її на судно. Деметрій наказав поставити на палубі царський намет, вкритий шарлатовою тканиною, гаптованою вавілонськими візерунками. Схиливши шанобливо голову перед Статірою, Калліроя сказала їй:

— Прощай, Статіро, не забувай мене і пиши мені в Сіракузи. Адже для царів не існує нічого неможливого. Довічну вдячність тобі я збережу в колі своїх батьків, присягаюся грецькими богами. Тобі доручаю мою дитину, яка тобі так сподобалася. Вважай, що я залишаю її тобі в заставу.

При цих словах сльози покотилися з ЇЇ очей; за її прикладом розплакались усі жінки. Покидаючи корабель, Калліроя непомітно нахилилась до Статіри і, вкрившись рум'янцем, вручила їй листа.

— Передай цього листа безталанному Діонісію, якого я тобі і царю віддаю під опіку, — попросила вона. — Втіште його! Боюсь, щоб він, переживаючи розлуку зі мною, не наклав на себе руки.

Жінки ще говорили б і плакали і не перестали б цілуватись, якби стерничі не дали сигналу до відплиття.

Перед тим, як зійти на свій корабель, Калліроя віддала шану Афродіті.

— Щира дяка тобі, володарко, за нинішнє щастя,— сказала вона. — Ти вже помирилася зі мною. Дозволь мені побачити Сіракузи! Безмежне море відділяє мене від цього міста, нам треба подолати жахливі глибини моря. Але воно не злякає мене, якщо ти будеш зі мною під час плавання.

Ніхто з єгиптян не сходив на кораблі Деметрія, не попрощавшися з Хереєм і не поцілувавши його в голову і груди: так прихилив він їх до себе. Цьому флотові Херей звелів першому вийти у відкрите море, і ген на морській гладіні ще довго лунали прощальні вигуки впереміжки з добрими побажаннями.

Страница: | 1 | 2 | 3 | 4 | 5 | 6 | 7 | 8 | 9 | 10 | 11 | 12 | 13 | 14 | 15 | 16 | 17 | 18 | 19 | 20 | 21 | 22 | 23 | 24 | 25 | 26 | 27 | 28 | 29 | 30 | 31 | 32 | 33 | 34 | 35 | 36 | 37 | 38 | 39 | 40 | 41 | 42 | 43 | 44 | 45 | 46 | 47 | 48 | 49 | 50 | 51 | 52 | 53 | 54 | 55 | 56 | 57 | 58 | 59 | 60 | 61 | 62 | 63 | 64 | 65 | 66 | 67 | 68 | 69 | 70 | 71 |