Учебник: Херей і Калліроя

Розділ 8. спал корабля

— Про все це я дізнався, звичайно, пізніше. А тоді я причалив у тій місцевості до берега і, побачивши в храмі зображення Каллірої, відчув приплив надії. Тим часом уночі фрігійські розбійники вчинили на нас напад, спалили наш корабель, переважну більшість людей повбивали, а мене і Поліхарма зв'язали і продали в Карію.

При цих словах народ зайшовся плачем, і Херей промовив: — Дозвольте мені оминути дальші події, тому що вони сумніші від попередніх.

Але народ заволав: — Розповідай усе! І Херей провадив:

— Чоловік, який купив нас, виявився управителем Мітрідата, сатрапа Карії. Він велів нам, закутим у кайдани, копати землю. Коли ж в'язні вбили сторожа, Мітрідат наказав усіх нас розіп'ята. По дорозі Поліхарм вимовив моє ім'я124, і Мітрідат згадав його. Справа в тому, що, будучи в гостях у Діонісія в Мілеті, він взяв участь у моєму "похованні", яке Калліроя влаштувала, переконана, що я загинув. Отож Мітрідат звелів зняти мене з хреста і зробив одним зі своїх наближених. З наміром якнайскоріше повернути мені Каллірою, він порадив написати їй листа. Але внаслідок недбалості слуги, лист потрапив у руки самого Діонісія. Той не повірив, що я живий, і втовкмачив собі в голову, буцімто Мітрідат зазіхає на честь його жінки, тобто Каллірої. Через те він негайно написав царю скаргу на Мітрідата, звинувачуючи того в намаганні спокусити Каллірою. Цар прислухався до скарги і викликав усіх до себе. Так ми вирушили у Вавілон. Завдяки тому, що Діонісій забрав з собою Каллірою, вся Азія звернула на неї увагу і захопилася нею неймовірно. Мене привіз туди Мітрідат. Коли ми опинилися у Вавілоні, розгляд нашої справи затягнувся до безконечності. Мітрідата цар зразу відпустив, а рішення в моїй з Діонісієм суперечці відклав і віддав Каллірою під опіку цариці Статіри. Уявіть собі, сіракузяни, скільки разів я, розлучений з дружиною, зважувався умерти. І, певне, вкоротив би собі віку, якби мене не врятував мій вірний і невідступний друг Поліхарм. Зауважу, що цар, запалавши любов'ю до Каллірої, зовсім не думав про суд. Йому не вдалося прихилити її до себе, проте він і не скривдив її. На щастя, повстання єгиптян, яке розв'язало війну, вийшло мені на добро. Цариця забрала Каллірою в похід, а я, під впливом брехливого повідомлення, начебто цар присудив Каллірою Діонісію, загорівся прагненням помститися йому, перейшов на бік єгиптян і здійснив на війні великі подвиги: власноручно захопив Тір, який вважався неприступним, потім, призначений навархом, переміг великого царя в морській битві і здобув Арад, де цар лишив царицю й багатство, яке ви бачили. Я міг би зробити єгиптянина володарем усієї Азії, якби він не загинув. І, нарешті, я зробив великого царя вашим другом, тому що повернув йому дружину Статіру, а перському вельможному панству матерів, сестер, жінок і дочок. Сюди ж, у Сіракузи, я привів найхоробріших греків і добровольців з-поміж єгиптян. А згодом з Іонії прибуде сюди ще одна флотилія, і приведе її Гермократів онук.

Почулися захоплені вигуки слухачів. Коли вони вщухли, Херей додав:— Я і Калліроя у вашій присутності висловлюємо щиру подяку нашому другові Поліхарму за те, що він виявив до нас свою доброзичливість і безмежну вірність. Якщо ваша воля, то дамо йому за дружину мою сестру, а як посаг — частину здобичі.

Народ схвально сприйняв слова Херея. Почулися голоси:

— Народ дякує тобі, Поліхарме! Ти зробив батьківщині неоціненну послугу, ти гідний слави Гермократа і Херея. Після цього Херей сказав:

— І ще одне. Прошу вас оцим трьом сотням греків — моєму відважному загонові — надати сіракузьке громадянство. І знову народ загукав:

— Вони гідні нашого громадянства! Голосуймо за це!

Постанова була записана, нові громадяни зайняли місця і стали учасниками зборів. Кожному з них Херей дав по таланту грошей, а єгиптянам Гермократ виділив земельні ділянки для хліборобства.

Поки народ перебував у театрі, Калліроя, раніше ніж увійти у свій дім, подалась до храму Афродіти. Там вона, припавши обличчям до ніг богині, вкрила їх поцілунками і так мовила:

— Дякую тобі, Афродіто! Ти дала мені змогу знов побачити Херея в Сіракузах, де я ще дівчиною зустріла його з твого благословення. Не докоряю тобі, володарко, за все, що я витерпіла. Так мені судилося Долею. Благаю тебе про одне: не розлучай мене більше з Хереєм, ласкаво дозволь нам жити в злагоді і одночасно померти.

Оце і все, що я написав про Каллірою.

Кінець повісті Харітона-афродісійця про Херея і Каллірою.

 

Страница: | 1 | 2 | 3 | 4 | 5 | 6 | 7 | 8 | 9 | 10 | 11 | 12 | 13 | 14 | 15 | 16 | 17 | 18 | 19 | 20 | 21 | 22 | 23 | 24 | 25 | 26 | 27 | 28 | 29 | 30 | 31 | 32 | 33 | 34 | 35 | 36 | 37 | 38 | 39 | 40 | 41 | 42 | 43 | 44 | 45 | 46 | 47 | 48 | 49 | 50 | 51 | 52 | 53 | 54 | 55 | 56 | 57 | 58 | 59 | 60 | 61 | 62 | 63 | 64 | 65 | 66 | 67 | 68 | 69 | 70 | 71 |