Акт iv сцена І

Акт iv сцена І

Менехм II. Жінка Менехма І

Комічна і ця сцена, в якій жінка Менехма І зустрічається з Менех-мом II, який іде розшукувати свого раба Мессеніона і обкидає його лайками. Менехм II заявляє, що її не знає і вважає її божевільною. Розлючена жінка каже прикликати свого батька, щоб він відплативсь за всі ці кривди і зневаги.

МЕНЕХМ II

(повертається з міста, ліворуч глядачів, на руці має сукню)

Я зле зробив:

Мессеніонові я дав

Свій гаманець із грішми: він десь думаю,

Заліз в якусь, напевно, корчму і сидить.

ЖІНКА

(виходить з хати з Декіоном)

 Побачу, чи мій чоловік вернеться вмить.

(бере Менехма II за Менехма І)

705 Та це ж і він. О славно! Сукню теж несе.

МЕНЕХМ II

І дивно, де волочиться Мессеніон.

ЖІНКА

(про себе)

Йду й привітаю мужа, як він заслужив.

(звертається раптом до Менехма II)

Негіднику й тобі не соромно іти

Мені на очі враз з убранням цим?

МЕНЕХМ II

Що знов?

Чорт сів на тебе, жінко?

ЖІНКА

Ще й безстидник, бач!

Ще сміє слово писнути, промовити?

МЕНЕХМ II

А чим я завинив, щоб мав мовчать?

ЖІНКА

Питаєшся? Безстидний! Ти нікчемнику!

МЕНЕХМ ІІ

Не знаєш, жінко, через що це елліни

715 Гекабу "сукою" прозвали?

ЖІНКА

Ні, ніяк!

МЕНЕХМ II

Вона робила те саме, еіо ти тепер:

Кого побачила, так зараз лаяла,

І слушно через те й назвали "сукою".

ЖІНКА

(починає голосити)

Воліла б я вдовою коротати вік,

Ніж переносити ці витівки твої!

МЕНЕХМ II

А що мені до того, чи ти хочеш жить

Із чоловіком, чи покинути?

Чи тут

Звичай чужинцям всім оповідать байки?

ЖІНКА

(реве далі)

725 Які байки? Кажу, цього я не стерплю!

Волю вдовою жити, ніж терпіть ці вибрики.

МЕНЕХМ ІІ

Про мене!

Ти живи вдовою довго так,

Як довго сам Юпітер царюватиме.

ЖІНКА

(реве далі)

Ти ж відпиравсь раніше, що її не вкрав,

Тепер тримаєш на очах! Без сорому?

МЕНЕХМ II

Ій-богу, жінка!

І зухвала, і лиха!

Казати смієш, що я сукню вкрав?

Яку?

Дала мені це інша жінка відновить!

ЖІНКА

(реве далі)

їй-богу, батька я свого покличу тут

І розкажу йому про вибрики твої.

(до раба)

Дікею, йди, і батька пошукай, хай він

З Тобою Прийде Тут, скажи, вчим річ.

(раб відходить)

Йому вже розкажу всі вибрики твої.

МЕНЕХМ II

(здивовано)

Чи ти здуріла?

 Вибрики?

ЖІНКА

І сукні й золото

Крадеш із хати в жінки і несеш усе

Своїй коханці.

Досить ясно я кажу?

МЕНЕХМ II

Будь ласка, жінко, що напитися, скажи,

Щоб міг зухвальства ці твої перенести?

Не знаю, за кого мене вважаєш ти.

Тебе так само знаю, як Порфаона.

ЖІНКА

(вказує на батька, який зближається)

Якщо смієшся з мене, з того, що іде

(показує па батька)

Із мого батька, вже не будеш.

Подивись!

Його ти знаєш?

МЕНЕХМ II

(оглядається)

Знаю із Калхантом враз

Його я бачив в той же день, раніш тебе.

ЖІНКА

Мене не знаєш, кажеш?

Батька теж мого?

МЕНЕХМ. ІІ

Ти приведи ще й діда, те саме скажу.

ЖІНКА

їй-богу, це те все, що завжди робиш ти.