Сцена 2

Сцена 2

Менехм І виходить із свого дому і гримав на жінку, яка стоїть у две -рях. Ця сцена ділиться власне на три частини. У першій частині (р.110-126) МенехмІ, виходячи, говорить з жінкою, якої не видно, але вона за кулісами, тобто в хаті. Це загальний засіб у Плавта, коли господар дає накази своїм слугам. Інколи, коли уникає непристойності виводити жінку на вулицю. Цей маленький артизм Плавта має на меті притягнути увагу публіки, яка частіше заінтересована тим, чого не бачить, ніж тим, що бачить. В цій першій частині Пенікул трохи віддалений, розвивається досить жива супружа сцена: один із акторів не показується і не говорить, але завжди е діалог, епілог попередніх супружих сварок, з яких виходять на денне світло супружі відносини Менехма І, його характер, звичаї. В декількох віршах з Плавтовою зручністю увага публіки збуджена. З р. 127 жінка відходить. Почина-єті>ся друга частина. Монолог, досить пожваїжний, в якому Менехм Ічва-ниться своїми світовими авантюрами і свою зручністю тримати на місці ревниву жінку іробити своє. Зр. 135 починається третя частина, тобто діалог між Менехмом І і Пенікулом, пожвавлений удар і проти-удар, але інколи за довгий для нашого смаку, і безпотрібним продовжуванням затримує, дію. Від р.110-134 розвивається спів, який відділює попередню частину в ямбічних сенарах від наступної в трохеїчних септеиарах. Більш пожвавлена частина піде від р.110-122 це метрична різнорідність (гліконеї, хоріямби, кретики, ямби та ін.) від р.123-134 спів більш спокійний (трохеїчні тетраметри і ямби) підготовляє речитатив, який іде від р. 135 аж до кінця акту.

МЕНЕХМ І

110 Якби не зла ти й не дурна;

Дика така і без ума,

Що чоловік твій не любить і ти

Також не любила б.

А тепер, як ще раз зробиш ти щось таке,

Я тебе, як вдову, відішлю до батьків!

Скільки раз хочу я вийти кудись, Здержуєш, кличеш, питаєш мене,

115 Йду куди, що роблю, діло де і яке,

І пощо, що несу, що робив на дворі.

Митника я собі в хату взяв, щоб усе

Розказать, що роблю і що десь я зробив.

Розпестив тебе я надто.

А тепер ось що зроблю я:

120 Якщо даю їжу та слуг,

І вовну, пурпур, золото,

Й тобі нічого тут не брак —

Як мудра ти, то бережись,

122 За чоловіком не слідкуй!

Щоб за мною ти даремне не слідила пильно так,

Я візьму сьогодні любку й з нею десь бенкет зроблю!

(жінка заходить в хату)

ПЕНІКУЛ

(на боці про себе)

125 Ніби жінку він тут лає, дійсно лає він мене.

Як вечерятиме в місті, мстить не жінці, лиш мені!

(під час цих слів матрона заходить у хату)

МЕНЕХМ І

(виходить з хати, під плащем має надягнену жіночу сукню)

Браво! Лайкою я жінку раз відкинув від дверей!

Любовники жонаті, де? Чому дарунків не несуть

Мені й привітів не складають? Я ж хоробро так боровсь!

(підносить плащ і показує жіночу сукню)

Ось цю сукню вкрав я в жінки і до любки понесу!

Так на сухеньке виводити треба хитрих сторожів.

Це ж вчинок гарний, чесний, милий, дуже зручно зроблений.

Собі на лихо від лихої вкрав: на страту понесу!

Я ж вирвав здобич ворогам без жодних втрат союзників!

ПЕНІКУЛ

(підходить з боку)

Гей, ти юначе із добичі пай який мені даси?

МЕНЕХМІ

(зніяковів)

 Я пропав! Попав в засаду!

ПЕНІКУЛ

Ні, це захист! Не лякайсь!

МЕНЕХМІ

Хто це?

ПЕНІКУЛ

Я.

МЕНЕХЕМ І

Моє ти "щастя"! Ох, моя "нагодонько"! Здрастуй!

ПЕНІКУЛ

Здрастуй!

Що ти робиш?

ПЕНІКУЛ

Тисну руку генія.

МЕНЕХМ І

Славно! Вчасно ти приходиш, краще б і не міг прийти.

ПЕНІКУЛ

Це ж мій звичай: добре знаю всі статті «нагодоньки».

МЕНЕХМІ

Хочеш щось побачить пишне?

ПЕНІКУЛ

Кухар це який варив? Знатиму, чи спаталашив, рештки як побачу я.

МЕНЕХМ І

Ти сказав: колись ти бачив малювання на стіні, Де Адоніса Венера Катаміта крав орел.

ПЕНІКУЛ

Часто, що ж мені до того?

МЕНЕХМІ

(розкриває плащ і показує сукню своєї жінки, розтягаючи руки)

Чи до нього я подібний?

ПЕНІКУЛ

Що за одяг в тебе це?

МЕНЕХМ І

Ти скажи, чи я не милий?

ПЕНІКУЛ

Де підемо на обід?

МЕНЕХМ І

Говори, про що питаю!

ПЕНІКУЛ

Так скажу: "Ох милий ти".

МЕНЕХЕМ І

А від себе не докинеш?

ПЕНІКУЛ

І жартун і весельчак!

МЕНЕХМ І

150 Дала, далі!

ПЕНІКУЛ

Ні, не "далі", як не знаю я, за що.

151-52 3 жінкою ти посварився: мушу стерегтись тебе.

МЕНЕХМ І

Тайкома, щоб ми від жінки "поховали" десь цей день.

ПЕНІКУЛ

(перебиває з пожвавленням)

Саправді мудре це бажання! Чи багаття запалить?

155 День дійшов уже до пупа, вже напів він неживий.

МЕНЕХИІ

Сам припізнюєш втручанням.

ПЕНІКУЛ

Око вилупи мені і кинь на землю, як скажу щось більше, ніж накажеш сам!

МЕНЕХМ ї

(відсуває Пенікула від дверей своєї хати, оглядаючись раз у раз,

щоб хтось їх не підслухав)

Відійди тут від дверей!

ПЕНІКУЛ

Вже.

МЕНЕХМ І

Підійди сюди!

ПЕНІКУЛ

Гаразд.

МЕНЕХМ І

Від лігва левиці сміло трішки далі відійти!

ПЕНІКУЛ

160 Ех, їй богу, був би з тебе, думаю, мистець-візник!

МЕНЕХМ І

Як це?

ПЕНІКУЛ

Жінка, щоб не гналась, оглядаєшся раз в раз.

МЕНЕХМ І

(повертається до теми влаштування учти)

Що скажеш?

ПЕНІКУЛ

(вдає обуреного і не хоче говорити)

Я? Що хочеш! Так, чи ні усе одно.

МЕНЕХМ І :

А по запаху ти можеш, щось, понюхавши вгадать?

ПЕНІКУЛ

Правду мовити, я міг би розказати все тобі, Що варилось, навіть краще, ніж цех цілий кухарів.

менехм І

(підносить йому до носа сукню)

На, понюхай ти цю сукню. Чим це пахне? Крутиш ніс?

ПЕНІКУЛ

Сукню жінки треба завжди нюхати лише згори:

Звідси щось не милим трохи запахом вдаряє в ніс.

МЕНЕХМ І

Отже ти понюхай звідси! Що за міна?

ПЕНІКУЛ

Треба так.

МЕНЕХМ І

170 Ну, і що? Скажи, чим пахне?

ПЕНІКУЛ

Крадіж, любка і бенкет.

МЕНЕХМ І

Варт за це ти нагороди! Ти, їй-богу, все вгадав, І сказав, бо я цю сукню у своєї жінки вкрав. А тепер її до любки Еротіон занесу, їй скажу для нас й для тебе приготовити обід.

ПЕНІКУЛ

(еродований)

175 Браво!

МЕНЕХМ І Далі будем пити аж до ранньої зорі.

ПЕНІКУЛ

(підбігає до дверей Еротіон)

Цосконало ти сказав це! Чи постукать?

МЕНЕХМ І

Стукай! Так! Може підожди!

(хапає його поспішно за руку)

ПЕНІКУЛ

(незадоволено)

Бенкет наш на кілометр віддаливсь!

МЕНЕХМ І

Стукай легко!

ПЕНІКУЛ

(глумливо)

Ти боїшся? Мабуть двері з черепків? Щоб тим часом не розбились, як сильніше стукнути!

МЕНЕХМІ

180 Ради бога, підожди ще!

Ось виходить вже сама.

(в дверях показується Еротіон)

Перед блиском її тіла сонце потемніло! Глянь!