Розділ 13. перський цар

Розділ 13. перський цар

Коли вони ввійшли в дім, Ферон був вражений просторими й пишно опорядженими покоями: господар саме готувався до прийому перського царя.

Леона попросив Ферона зачекати, а сам пішов улагодити деякі господарські справи. Звільнившись, він запросив Ферона до свого розкішного помешкання і звелів накрити стіл.

Ферон, людина спритна і здатна пристосуватись до будь-яких обставин, ласував їжею і намагаь/;я прихилити до себе Леону, то п'ючи за його здоров'я, то з удаваною простодушністю вихваляючи розкішну обставу, то прикидаючися щирим товаришем. Весь цей час велася жвава розмова про жінку, яку пропонував Ферон. Він вихваляв її вдачу більше, ніж красу, знаючи, що зовБільшість може сама себе відстояти, а те, чого ми не бачимо, вима-І мсзахвалювання.

— Краще ходімо, — сказав Лєона, — покажеш мені ЇЇ.

— Вона перебуває не тут, — відповів Ферон, — справа в тому, що ми зупинилися на околиці міста, щоб уникнути митників. Наше; судно стоїть на якорі за вісімдесят стадій звідси.

І Ферон описав, де саме.

— Отже, ви стоїте на якорі в наших володіннях! Тим краще. Нкдно, сама Доля веде вас до Діонісія. Тоді рушаймо в наш маєток. Погостюєш, відпочинеш після морської подорожі. Будинок чудовий, і там є все, чого забажає душа.

Ферон зрадів, зметикувавши, що продаж піде гладко, бо відбудеться не на ринку, а віч-на-віч між покупцем і продавцем.

— Згода. Завтра рано-вранці поїдемо туди, — сказав він, — ти — І» маєток, а я — на корабель, звідки приведу тобі цю жінку.

Так вони домовились і, потиснувши один одному руки, розійшлися.

Довгою видалась обом ніч, тому що один квапився продати, .І другий купити.

На другий день Леона подався в маєток морем, узявши гроші, щоб заплатити завдаток при купівлі. Тим часом Ферон поспішив ті морський берег і з'явився перед своїми товаришами, які нетерпляче його чекали.

Він розповів їм про хід подій, а потім почав замовляти Каллі-рою улесливими словами.

— Донечко, — звернувся він до неї, — я хотів негайно передати тебе твоїм рідним, але мені перешкодив супротивний вітер lui морі. Далебі, ти знаєш, як я щиро про тебе піклуюсь. Найважливіше: ми зберегли тебе чистою. Незаплямовану, немов із шлюбної спальні, одержить Херей тебе, врятовану нами з гробниці. Л тепер нам треба помандрувати в Лікію39. Немає ніякої необхідності, щоб ти пливла разом з нами, тим більше, що морська подорож дається тобі взнаки. Я віддам тебе в руки вірних друзів, а вертаючись, заберу і відвезу в Сіракузи. Візьми із своїх речей, що бажаєш, а все інше ми збережемо й віддамо згодом.

Почувши ці слова, Калліроя в душі посміхнулась, одразу їх розгадавши. Дівчина чудово розуміла, що її продають, і ладна ГІула на все, аби тільки звільнитися з полону розбишак.

— Вельми вдячна тобі за твою чуйність, батечку, — сказала нона. — Нехай боги всім вам віддячать належним чином. Але користуватись похоронними дарами, я вважаю, негоже. Збережіть для мене всі ті коштовності, а я задовольнюсь одним малим перснем, який був у мене на пальці, коли я лежала, як мертва.