Розділ 5. Історія

Розділ 5. Історія

Таким чином судове засідання було закрите.

Повернувшись додому, Діонісій розповів усе дружині. Як людина розумна й бувала, він намагався викладати цю історію в смішному світлі й, розповідаючи, добирав відповідні слова та вирази. Проте Калліроя була прикро вражена, а, почувши ім'я Херея, гірко заплакала. Суд для неї був чимось страшним і жахливим.

— Тільки ще цього бракувало мені — стати перед судом,— бідкалась вона. — Вмирала я, і була похована, викрадена з гробниці, продана в рабство, стала невільницею. А тепер, о Доле, мене будуть судити! Не досить було тобі очорнити мене перед Хереєм, ти ще й вирішила пробудити у Діонісія підозру, що буцімто я перелюбниця. Колись ти загнала мене наклепом у могилу, а тепер — у царський суд. Про мене ідуть поговори в Азії і в Європі. Як я дивитимусь на суддю? Які доведеться мені вислухати слова? Підступна врода моя дана мені природою тільки на те, щоб наслухатись наклепів. Судять Гермократову дочку, а батько не може виступити на її захист. Всі інші люди, заходячи в суд, сповнені бажання привернути до себе суддю, щоб він поставився до них доброзичливо і ласкаво, а я, навпаки, боюсь, щоб часом не сподобалась йому.

Отак, нарікаючи на лиху Долю, Калліроя побивалася весь цей день. Проте Діонісій ще більше за неї тривожився і терзався неспокоєм. А коли настала ніч, Каллірої приснився сон: наче вона ще дівчина в Сіракузах зайшла у храм Афродіти, а потім, вертаючись з нього, зустріла Херея. Далі снився їй день весілля: на вулицях

увінчані городяни, батько й мати супроводять її в дім молодого. І ось, коли вони з Хереєм мали поцілуватися, вона прокинулась із сну.

Калліроя покликала Плангону (Діонісій встав раніше, щоб підготуватись до засідання суду) і розповіла їй сновидіння. План-гона, вислухавши розповідь, заспокоїла її:

— Не турбуйся, моя пані! Радій: ти бачила добрий сон. Усі клопоти розвіються, як дим. Як тобі приснилось, так воно й здійсниться наяву. Іди спокійно на царський суд, неначе в храм Афродіти. Подбай як слід про себе і верни свою дівочу красу.

Так мовила Плангона, одягаючи і прикрашаючи свою панію, а Каллірої стало легше на душі, вона неначе передчувала, що її чекає радість.

З самого ранку перед царським палацом зчинилась неймовірна тиснява, народ заповнив і прилеглі вулиці. Всі збіглися буцімто послухати, що там буде на суді, а насправді — побачити Каллірою. А Калліроя, наскільки раніше перевершувала красою інших жінок, настільки тепер перевершила саму себе. Увійшла вона в зал суду такою, якою, як описує божественний Гомер, Єлена з'явилася старцям Трої.

Що навкруги Пріама, Пантоя, Фімета й інших сиділива. її поява призвела всіх у мовчазний подив:

Всі-бо жадали вони з красунею ложе ділити8"3.

І якби Мітрідату прийшлось виступати першим, то він не міг би й слова проказати, його любовна жага спалахнула з новою силою, як незагоєна рана ще дужче ятриться від нового удару.