Розділ 7. пристрасть

Розділ 7. пристрасть

На мить євнух зумів переконати царя, але з настанням ночі у того знову запалала любовна пристрасть. Ерот нагадував йому, які чарівні в Каллірої очі, яке прекрасне ЇЇ обличчя. Він розхвалював ЇЇ коси, ходу, голос, як вона ввійшла в зал суду, як сіла, як говорила, як замовкла, як зраділа і як заплакала. Майже всю ніч цар не міг склепити очей, а коли зрештою заснув, то йому приснилася Калліроя. Вранці він покликав до себе євнуха і звелів йому:

— Іди і весь день пильнуй! Ти повинен знайти нагоду, щоб порозмовляти з нею потай хоч хвильку. Якби я хотів задовольнити свою хіть явно і насильно, то використав би своїх охоронців !

Вклонившись цареві, євнух пообіцяв виконати доручення, бо нікому не годиться суперечити царським наказам. Але знаючи, що Калліроя не дасть йому такої нагоди, бо не допустить до розмови, навмисно не відходячи від цариці, Артаксат, який хотівбудь-що виконати розпорядження, вирішив розпочати не з Ка-ллірої — предмета охорони, — аз особи, яка її охороняла.

— Добре було б, володарю, — сказав він, — якби ти запросив до себе Статіру нібито для розмови віч-на-віч, а я тим часом зможу зустрітися з Калліроєю.

— Хай буде так, — погодився цар.

Артаксат пішов до цариці і, вклонившись низько, сказав:

— Володарко, тебе просить до себе твій чоловік.

Статіра, почувши ці слова, віддала поклін і поспішила до царя. А євнух, бачачи, що Калліроя залишилась одна, подав їй правицю за грецьким звичаєм і відвів її подалі від юрби служниць. Калліроя зрозуміла, в чому справа, і зразу поблідла. Нещасна втратила на мить дар мови, та все ж пішла за ним. Коли вони опинились наодинці, Артаксат так промовив:

— Ти, певне, помітила, як цариця, почувши ім'я царя, негайно послухалась і подалась до нього бігцем. А ти, рабиня, не усвідомлюючи свого щастя, обурюєшся, що цар тебе запрошує до себе, хоч він має право тобі це наказати. Щоправда, я не доповів йому про твоє безумство, бо шаную тебе. Навпаки, я від твого імені передав йому твою згоду. Отже, перед тобою відкриваються два шляхи. Вибирай, по якому хочеш піти. Змалюю тобі один і другий. Якщо послухаєш царя, то одержиш чудові подарунки, за чоловіка — кого захочеш. Сам цар, одружуватись з тобою, ясна річ, не має наміру. Ти тільки даси йому хвилину насолоди. Якщо ж його не послухаєшся, то зазнаєш мук, призначених для ворогів царя, а уникнути їх неможливо, навіть якби людина воліла вмерти.

Засміялася Калліроя на цю погрозу і таку дала відповідь:

— Не вперше доведеться мені зазнати жаху: я загартувалася в нещастях. Невже цар може придумати для мене гірші муки від тих, яких я вже зазнала? Мене поховали живцем, а могила тісніша від будь-якої в'язниці! Я попала в руки розбійників. Але найгірше страхіття я переживаю саме тепер: не бачу Херея, хоч він десь тут близько.

Ці слова зрадили її: євнух — людина метикована — зрозумів, що вона любить Херея.

— О, найбезглуздіша з усіх жінок! — вигукнув він. — Ти даєш перевагу Мітрідатовому рабу перед царем?

Скипіла Калліроя від такої образи на адресу Херея.

— Не розпускай язика, чоловіче! — сказала вона. — Херей — людина благородного походження, знатний громадянин міста, якого не могли покорити навіть афіняни, ті самі, що перемогли великого царя в битвах при Марафоні й Саламіні98.

При цих словах вона залилася сльозами, а євнух наступав ще настирливіше.

— Твоя повільність стане причиною твоєї згуби, — зауважив він, — бо як інакше ти здобудеш прихильність судді і як зможеш поліпшити своє становище, щоб вернути собі чоловіка? Можливо, Херей про цей вчинок не дізнається, а якщо й дізнається, то не буде відчувати ревнощів до того, хто могутніший за нього. Навпаки, ти, завдяки тому, що сподобалась царю, ще й піднімешся в очах у Херея.

Євнух щиро вважав, що кожна жінка, побувавши на царському ложі, неодмінно піднімається в ціні. Думав він так тому, що всі варвари тремтять перед царем і вважають його земним богом. Але Калліроя не погодилася б навіть на шлюб з самим Зевсом і один день перебування з Хереєм не проміняла б на безсмертя. Тоді євнух, не в змозі нічого домогтися, заявив:

— Жінко! Даю тобі час подумати. Подумай-но не тільки про себе, а й про Херея, якому загрожує смертельна небезпека. Цар не стерпить приниження своєї любові.

Артаксат пішов геть, і останні його слова занепокоїли Каллірою.