Розділ 3. захоплення єгиптянами

Розділ 3. захоплення єгиптянами

В той час, як усе навколо було захоплено єгиптянами, тірійці, нехтуючи небезпекою, зберігали вірність і відданість персам. Роздратований цим, єгипетський цар скликав нараду, вперше запросивши на неї й Херея, і мовив таке:

— Союзники! Так я звертаюся до вас, бо друзів не можу називати підлеглими. Ви бачите наше скрутне становище. Ми зупинилися, наче корабель, заскочений супротивним вітром у швидкій плавбі. Це нікчемний Тір зупинив нас і не дає просуватися далі. А тут, як на лихо, суне з військом перський цар. Отже, що нам робити? Ми не в змозі ні захопити Тір, ні обійти його. Як мур, стоїть він поперек дороги і відгороджує нас від усієї Азії. Гадаю, отже, треба нам відступити, не чекаючи, поки перське військо з'єднається з тірійцями. Над нами нависла небезпека потрапити в оточення на ворожій землі. Тож краще зайняти оборону в укріпленому Пелусію, де ми не боятимемось нападу ні тірійців, ні мідян107, ні будь-кого іншого. Там простяглися непрохідні піски, туди веде вузесенька дорога, там наше море і друг єгиптян — Ніл.

Відповіддю на ці слова було загальне насторожене мовчання. Всіх присутніх опанувала зневіра. Один тільки Херей відважився заперечити:

— Царю! Адже справжній наш цар — це ти, а не Артаксеркс, наймерзенніший негідник з усіх людей! Ти засмутив мене, замисливши втечу напередодні перемоги. Ми перемагаємо з волі богів і здобудемо не тільки Тір, а й Вавілон. На війні виникає чимало труднощів, перед якими не слід впадати у відчай, — завжди треба мати світлу надію. Мерзенних тірійців, які кепкують з нас, я голими прижену до тебе в кайданах. Якщо не віриш, то відступай, але перед тим заколи мене в жертву. Поки я живий, участі у втечі не візьму. Якщо неодмінно хочеш відступити, то залиш разом зі мною жменьку воїнів, які ладні зостатися добровільно:

Ми з Поліхармом удвох до останку тут битися будем, Бо з богом прийшли ми!

Усім соромно стало не підтримати Херея. А цар, до глибини душі вражений його відчайдушністю, погодився дати з війська стільки добірних воїнів, скільки знадобиться. Херей вибрав потрібних йому людей не відразу. Зайшовши з Поліхармом у військовий табір, він спочатку розпитав, чи немає часом серед воїнів греків, їх знайшлося чимало. Херей відібрав з них лакедемонян, корінфян та інших пелопоннесців. Знайшов він і близько двадцятисіцілійців. Утворивши загін з трьохсот чоловік, Херєй виголосив до них таку промову:

— Греки! Оскільки цар дав мені змогу вибрати з війська найкращих воїнів, я вибрав вас. До речі, я сам — грек, сіракузець, родом дорієць109. Ви повинні вирізнятися з-поміж усіх інших не тільки шляхетним походженням, а й мужністю. Тим-то нехай ніхто з вас не злякається подвигу, на який я вас кличу. Ви переконаєтесь, що він вам під силу, бо важкий радше на вигляд, аніж на ділі. Колись греки в битві при Фермопілах у такій самій кількості, як ми нині, чинили запеклий опір Ксерксу110. Тірійців не п'ятсот міріад111, їх купка, до того ж вони зарозумілі хвальки, бо їхня гордість не поєднана з розсудливістю. Хай вони пізнають, чим греки відрізняються від фінікійців. Я не прагну самовільно захопити керівництво над вами, а ладен коритися будь-кому з вас, хто погодиться бути нашим ватажком, тому що дорожу не своєю особистою, а нашою спільною славою.

Усі як один заволали:

— Ти будь старшим над нами!

— Гаразд. Стаю ватажком, виконуючи вашу волю. Ви даєте мені владу, а я постараюсь діяти у всьому так, щоб ніколи вам не довелося шкодувати за тим, що виявили довір'я до мене. З ласки богів тепер ви вкриєтесь славою, здобудете загальне визнання і станете найбагатшими серед соратників. Мало того, ви назавжди увічните свої імена. Подібно, як усі греки оспівують воїнів Міль-тіада112 або загін Леоніда"3 з трьохсот воїнів, так само будуть славити і загін Херея.

Його перебили вигуком: "Веди нас!", і всі кинулись до зброї.