Розділ 6. флот

Розділ 6. флот

Тим часом Херей щасливо допливав до берегів Сіцілії. Цілу дорогу він не сходив з корми, дбаючи довести флот цілим і не-ушкодженим і тривожачись, щоб якесь злостиве божество ненаробило йому лиха. Коли ж на обрії показались Сіракузи, він дав трієрархам наказ прикрасити кораблі і пливти рівним ланцюжком. На морі стояла гарна погода. Як тільки городяни помітили кораблі, вони почали питати один одного: "Звідкіля пливуть ці трієри? Невже афінські? Сповістімо про це Гермократа!" — І миттю повідомили: "Проводирю наш, скажи, що нам робити: закрити гавань чи вийти кораблям назустріч? Адже ми не знаємо, може, за ними суне більший флот, а те, що бачимо, — тільки передній загін".

Гермократ поспішив з головної площі до моря і вислав назустріч кораблям човен. Відправлений на ньому чоловік підплив до кораблів упритул і почав розпитувати, хто вони такі. Херей велів одному з єгиптян відповісти:

— Ми — купці, пливемо з Єгипту, веземо товар, який сподобається сіракузянам.

— Тільки не заходьте в гавань усі разом, — застеріг їх сіра-кузець, — поки ми переконаємося, що це правда. Щось-бо торгових кораблів не видно, тільки військові трієри. Отож нехай більшість кораблів залишиться на рейді, а в гавань хай увійде тільки

одна трієра.

— Згода. Так і зробимо, — надійшла відповідь з кораблів.

Першою в гавань увійшла трієра Херея. На її палубі був намет з дорогих вавілонських тканин. Коли трієра кинула якір, порт заповнив цікавий натовп. Людям взагалі притаманна цікавість, тим більше за подібних обставин. Сіракузяки дивились на намет, переконані, що в ньому міститься коштовний товар. Люди припускали все що завгодно, тільки не те, що було насправді. Бо як вони, що не сумнівалися в смерті Херея, могли раптом повірити, ніби він повернувся живий і здоровий, а до того ж з великим багатством? Батьки Херея навіть не виходили з дому. Гермократ, щоправда, з'явився з обов'язку, але сум не покидав його. Він стояв на пристані ніким не помічений. В той час як натовп здивовано вдивлявся в намет, поли його розсунулись і всі побачили вбрану в шарлатові шати Каллірою, що лежала на золотому ложі, а поруч неї сидів Херей в одязі стратега. Грім не вражав так людського слуху, блискавка не вражала так очей, щасливець, знайшовши скарб, не скрикував так гучно, як закричав натовп, уздрівши те, що годі змалювати людським словом. Гермократ метнувся до намету, обняв дочку і заволав:

— Ти жива, моя доню? ! Чи, може, це мара? — Я жива, тату, справді жива, тому що бачу тебе живим! І всі заплакали від радості.

Тим часом підплив Поліхарм з рештою трієр. Гавань швидко виповнилася кораблями і виглядала так, наче після морської битви

з афінянами. Знову впливали в гавань трієри, оздоблені вінками на честь перемоги, здобутої під проводом сіракузького стратега. В одне зливалися вітальні вигуки моряків і тих, що стояли на березі. З'явився і батько Херея, який від несподіваної радості втратив тяму. Прийшли товариші Херея по гімнасію, а Каллірою обступили жінки. Вони казали, що врода Каллірої розквітла ще дужче, тепер вона здавалась Афродітою, яка щойно вродилася з морських хвиль. Херей підійшов до Гермократа і батька і сказав їм:

— Ось вам багатства великого царя.

І наказав вивантажити незліченну кількість срібла і золота, потім показав сіракузянам іншу здобич: вироби з слонової кістки, бурштину, коштовні шати, майстерно виконані дерев'яні вироби, ліжко і стіл великого царя. Тепер місто збагатилося не ат-тічною мізерією, як це було після сіцілійської війни, а перськими скарбами, і, що найдивніше, здобуло їх у мирний час.